У сучасному світі «інформаційне суспільство» виступає як відповідна гуманітарна категорія, завдяки їй інтерпретується суспільна трансформація, зміна характеру інформаційних потоків, соціокультурних та політичних ідентичностей. Інформаційне суспільство характеризується відкритістю та глобальністю, а розвиток інформаційної сфери пов’язується із диверсифікацією джерел інформування, збільшенням кількості акторів політичної взаємодії, удосконаленням технічного спорядження влади і громадян (доступ до комп’ютерних технологій, мобільного зв’язку, інформаційних мереж, пов’язаних із Інтернет – Facebook, Twitter, Livejournal та ін.). При цьому мережі структур спілкування, які складаються у політиці і є підкріпленими відповідними електронно-технічними засобами на зразок Інтернету, принципово не піддаються інформаційному контролю.
Аналіз наукових джерел у цій сфері дозволив дійти висновку про відсутність уніфікованого бачення поняття «інформаційне суспільство» та чіткого сформованого понятійно-категоріального інструментарію в даного контексті. Так, ряд дослідників поряд з зазначеною вищекатегорією використовує як синонімічні й інші категорії: «посткапіталістичне суспільство» (Д. Дарендорф, П. Дрюкер), «постекономічне суспільств» (В. Іноземцев, І. Канн), «технотронне суспільство» (З. Бжезінський), «постмодернізм» (А. Турен, Б. Смарт), «постіндустріальне суспільство» (Д. Белл, Т. Стоунєр).
Окрім цього широкого вживання в юридичній літературі набули і інші категорії: «інтелектуальне суспільство», «суспільство знань», «цифрове суспільство», «суспільство мережевого інтелекту» тощо.
Побудова інформаційного суспільства є стратегічною метою провідних держав світу — США, Японії, Канади, а також країн-учасниць Європейського Союзу. Розуміючи актуальність та важливість розвитку інформаційної сфери як запоруки конкурентоспроможності, дедалі більше країн обирають аналогічну стратегію, зокрема і Україна.
Становлення інформаційного суспільства зумовлене культурними, соціально-економічними, правовими, політичними відмінностями та інформаційно-технічним потенціалом окремих країн, регіонів. Особливе значення у цьому процесі має державне та громадське управління.
Як зазначає Є. А. Макаренко: «… у більшості розвинених країн за участі політичних лідерів, прогресивних урядів та фінансової підтримки транснаціональних корпорацій реалізуються Програми становлення інформаційного суспільства; концепції переходу до інформаційної доби, плани участі утрансформації суспільних інститутів, прийняті міжнародними організаціями ООН/ЮНЕСКО, Світовим банком, Світовою Організацією Торгівлі, Організацією економічного співробітництва і розвитку, Радою Європи, Європейським Союзом, Європейським банком реконструкції і розвитку, ОБСЄ, Центральноєвропейською Ініціативою та іншими міжнародними і регіональними урядовими і неурядовими інституціями. В основу Концепцій покладено визначення стратегії інформаційного суспільства, основних положень, умов і пріоритетів міжнародної, регіональної та національної інформаційної політики, формулюються політичні, правові, соціально-економічні, культурні та технологічні передумови переходу до інформаційного суспільства, обґрунтовуються специфіка і мета глобальних трансформацій»
